День пам’яті жертв Голокосту
27 січня у всьому світі відзначається День пам’яті жертв Голокосту. Цю дату обрано через те, що саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту визволили в'язнів концтабору Освенцім, що розташовувався на території Польщі.
Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, спрямованої на знищення народів та груп, які нацистський режим вважав загрозою або неповноцінними. Приблизно 1,5 мільйони з них були з території сучасної України. Місця масових розстрілів, такі як Бабин Яр у Києві та Дробицький яр у Харкові, стали свідками жахливих подій 1941-1943 років. Від Голокосту, трагедії, від якої світ не може оговтатися й досі, минуло майже 80 років. Це історія, яку слід пам'ятати, оскільки для одних це занадто мало для забуття, а для інших — достатньо для повторення.
У 2022-2023 роках російське військове вторгнення призвело до нових масових вбивств і поховань в Україні, а також до знецінення пам'яті тих, хто загинув у найстрашній війні в історії людства. 26 березня 2022 року, в результаті російських артилерійських обстрілів, пошкоджена меморіальна менора в Дробицькому Яру. Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну, стали жертвами нового рашизму. Так, у своїй харківській квартирі від рашистських обстрілів загинув в'язень нацистського концтабору Бухенвальд Борис Романченко, якому було 96 років.
Про все це говорили учні Роганського академічного ліцею 11 класу на уроці пам`яті “Свіча Голокосту не загасне».
У рамках вшанування жертв Голокосту, напередодні пам’ятної дати, 24 січня 2024 р, разом з учнями 5-Б класу було проведено інтерактивну лекцію-бесіду під назвою «Свіча Голокосту не загасне». Учні переглядали освітнє відео до Міжнародного Дня пам'яті жертв Голокосту, спілкувалися, висловлювали свій дитячий погляд, своє розуміння тих страшних подій. 5 клас, 10-11 років, по суті, це ще маленькі діти. Але це українські діти, більш того, це діти з передмістя Харкова! Вони бачили війну, вони живуть і навчаються під звуки сирен, а інколи і вибухів, не втрачаючи при цьому дитячого запалу та оптимізму. Діти з дорослими очима. Обговорюючи з ними ці важкі, не дитячі теми, слухаючи їхні роздуми про терор та агресію, дивлячись в їхні очі, дорослі розуміють, що вони не забудуть, не пробачать, не допустять повторення.
Учні Роганського академічного ліцею в цей день долучилися до акції «Запали свічку пам’яті» - маленький вогник який нагадує та попереджає…