Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття!

9 березня 1814 року у хаті кріпака Григорія Шевченка засвітився вогник Народився хлопчик – ще одна кріпацька душа … Та ні! Не кріпацька душа! Постать! Пророк! Геній! Народився великий Кобзар, « життя якого таке дивне, що , слухаючи про нього, можна сказати, що це - легенда, коли б оце все не діялось перед очима його сучасників». А доля і справді була до нього невблаганною. Проте Тараса ніщо не могло зламати. Він і « воду носив школярам», краєм вуха слухаючи дякову науку; він і козачкував у зловісного пана Енгельгардта; фарбував паркани у майстра Ширяєва. А білі ночі! Чого варті білі ночі у Літньому саду, коли майбутній художник – кріпак майстерно змальовує скульптури богів Олімпу?! Так, варті. Саме в період білих ночей у життя великого поета прийшла жадана воля. Доля не лукавила, а подарувала йому можливість навчатися у вимріяній Академії мистецтв, надихнула його на перші спроби пера і далі на грандіозні творіння, які здатні були повести за собою повстанців на боротьбу за знищення кріпосницької системи, за волю народу, за «садок вишневий коло хати», за щасливу матір з « малим дитяточком своїм».

Пройшло вже більше, ніж два століття, і слова зі сторінок Кобзаря стали пророчими. Вони допомагали солдатам в окопах у Велику Вітчизняну війну. Вони розвінчували ганебну імперіалістичну політику Росії у період голодомору – штучного геноциду українського народу. Вони у молитвах зверталися до Бога, вимолюючи захисту і допомоги під час відродження національної свободи і незалежності вільної України.

А чи могли б ми подумати, що 210-ту річницю з дня народження великого поета ми будемо відзначати в умовах повномасштабної війни. На жаль, так. Адже « обійми так званого брата такі міцні», що ми не можемо з них вирватись навіть після тридцятилітньої незалежності. Бо «старший брат любить шкуру, а не брата». Чи цвістимуть вишневі сади навесні цього року? Адже їх мало не з корінням вивертають ворожі ракети! Плаче «молодая мати з малим дитяточком», сидячи у холодному підвалі. А смертоносні ракети руйнують житло мирних жителів. Тому волелюбні вірші поета, його заклики , пророцтва та заповіт сьогодні є дуже актуальними. Вони надихають наших славних бійців на боротьбу з ворогом, надають наснаги у прагненні перемоги. Кожне слово, яке надривно звучало із уст поета понад два століття потому, є актуальним і зараз – у час воєнного лихоліття.

Віддаючи шану талановитому поету, хочеться сказати:


«Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття!»

Відео-вітання з 210 річницею з Дня народження Шевченка від КЗ "Роганський академічний ліцей" - відповідь сучасників на «І мертвим, і живим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» Т.Г.Шевченка – вірш Антоніни Малахової – дивіться на нашому на нашому YouTube-каналі

Відповідь сучасників на послання Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим…» | Роганський академічний ліцей

Кiлькiсть переглядiв: 99